Введення в тему
23 травня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про оцінку впливу на довкілля”. Цим законом Україна відмовилася від радянської моделі оцінки впливу планованої діяльності на навколишнє середовище – державної екологічної експертизи – і перенесла у національне правове поле стандарти європейської моделі оцінки впливу на довкілля, закріплені у Директиві 2011/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради про оцінку впливу окремих державних і приватних проєктів на навколишнє середовище (із змінами 2014 року).
На сьогодні механізм оцінки впливу на довкілля у деяких варіаціях застосовується у всіх розвинених країнах світу. Його винайшли на зламі 60-х і 70-х у Сполучених Штатах Америки, у першу чергу, через те, що саме ця країна в силу історичних умов найперша зіткнулася із значними негативними наслідками неконтрольованої господарської діяльності для довкілля і здоров’я населення.
Позитивний досвід США перейняла і Європа. Вже в середні 80-х була прийнята Директива Ради ЄС 85/337/EEC про оцінку впливу на довкілля певних державних і приватних проєктів (далі – Директива про ОВД), яка із кількома етапами змін і до сьогодні регламентує механізм ОВД для країн Європейського союзу.
Базуючись на досвіді застосування Національного акта про екологічну політику у США і Директиви ЄС про ОВД, у 1987 році Генеральна асамблея ООН затвердила цілі і принципи щодо оцінки впливу на навколишнє середовище. Згодом ці цілі і принципи послужили орієнтиром для становлення інституту ОВД у світі.
Відповідно до цього документа, «оцінка впливу на довкілля — це процес аналізу позитивних та негативних впливів на довкілля запропонованого проєкту, плану чи діяльності. Конкретною метою оцінки є надання тим, хто приймає рішення, інформації, яка дозволяє включити питання охорони довкілля у процес прийняття рішення щодо схвалення, відхилення чи зміни проєкту, плану чи діяльності, які перебувають на стадії розгляду».
Поміж іншими цей документ передбачав принцип, за яким держави не повинні дозволяти діяльність без розгляду на ранній стадії її впливу на довкілля (Принцип 1), принцип участі громадськості у процедурі ОВД (Принцип 7), та принцип, за яким рішення щодо діяльності, що підпадає ОВД, повинно бути у письмовим, містити обґрунтування рішення, а також положення щодо недопущення, зменшення чи пом’якшення шкоди для довкілля, а також бути відкритим (Принцип 9).
У 90-х роках на рівні Європейської Економічної Комісії були розроблені дві регіональні конвенції - Конвенція Європейської економічної комісії ООН про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті (Конвенція Еспо) та про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя у питаннях, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція). Обидві були ратифіковані Україною. На жаль, протягом тривалого часу Україна не ставилася із достатньою увагою до своїх міжнародних зобов’язань за цими конвенціями. Як наслідок, органи Оргуської та Еспо конвенцій винесли цілу низку рішень про недотримання Україною своїх зобов’язань.
Лише із підписанням у 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом розпочалася реальна робота по впровадженню у національне законодавство механізмів оцінки впливу на довкілля, в тому числі, транскордонної оцінки та участі громадськості у цих процесах. За висновками міжнародних органів Оргуської та Еспо конвенцій, прийнятий Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» в повній мірі відповідає міжнародним зобов’язанням за цими договорами і здатний запровадити в Україні дієву європейську модуль екологічної оцінки планованої діяльності.
У зв'язку із повномасштабний вторгненням агресора на територію України держава була змушена дещо змінити правила проведення процедури оцінки впливу на довкілля. В першу чергу, такі зміни були викликані безпековими міркуваннями і полягали у обмеженні раніше відкритого доступу усіх бажаючих до матеріалів ОВД, які в тому числі містили інформацію про точне місцезнаходження планованої діяльності (а часто і функціонуючих об'єктів, коли процедуру ОВД проходили плановані зміни в діяльності, розширення чи перепрофілювання). Єдиний державний реєстр з ОВД в умовах війни більше не забезпечує доступу до матеріалів ОВД, хоча все ще дозволяє слідкувати за ходом процедури. Міндовкілля розробило новий порядок доступу до матеріалів з ОВД за запитом, а з літа 2023 року відновила проведення громадських слухань, які тепер проводяться у режимі відеоконференції.
В грудні 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення та цифровізації процедури оцінки впливу на довкілля", який із врахуванням перших років реалізації закону на практиці вніс певні корективи у законодавчі рамки. Детально усі ці нововведення розбиратимето під час вебінарів та обговорень на формумах модуля 5.
План
1. Суть процедури оцінки впливу на довкілля
2. Сфера застосування оцінки впливу на довкілля, переліки видів діяльності, які можуть мати значний вплив на довкілля, та розмежування компетенції між центральним та регіональним рівнем
3. Відкритість та доступність інформації, що створюється в процедурі оцінки впливу на довкілля.
4. Етапи оцінки впливу на довкілля
5. Визначення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації
6. Звіт з оцінки впливу на довкілля
7. Громадське обговорення
8. Висновок з оцінки впливу на довкілля. Врахування зауважень і пропозицій громадськості. Врахування результатів оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності
9. Оскарження висновку із оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності
10. Особливості проведення оцінки впливу на довкілля в умовах війни
- Викладач: Алексєєва Єлизавета
- Викладач: Баран Соломія